пост-перепост. потому что

[marla666]

02.02.2015 в 18:48

Пишет  Мирцам:

капец.
Natalka Pisnya
1 ч. · отредактировано ·
Ми колись працювали на "5-му" і це було за царя Гороха. У Tanya Pushnova було довге волосся і спідниця в клітинку. Solomiya Vitvitska була журналісткою Солею і здавалася мені схожою на Єву Грін. Ми з Julia Weber носили червоні футболки Естетік Едюкейшн на сорочки, пили чай в Академії, по неділях каталися на конях, їздили на поїзді в Петербург і на автобусі в Будапешт, на роботу - через ще не зруйнований Рибальський міст.
Roman Skrypin ходив в смугастому жовто-зеленому-червоному светрі, який потім великодушно передав Dmitriy Kanter в Ізраїль. В нас не ще було фейсбука, щойно закінчилася Помаранчева революція. Оператори ржали, що камери такі гівняні, що скоро будемо знімати на мобільні телефони. В 2005 це здавалося сном сивої кобили.
На річницю першого Майдану мені випало робити сюжет про тих, хто співав на обох Майданах - Вакарчука, Бурмаку, Гринджоли, Тартак і ВВ - з помаранчевого боку. І Могилевську, Повалій і Кузьму - з синьо-білого. "я нє сука і нє криса і нє бєгаю із лагєря в лагєрь" - це відома цитата однієї співачки.
Словом, всі синьо-білі відмовилися, а Кузьма - ні.
Ми зустрілися на ґанку "Інтера", йому на кучері падав крупний сніг. І це було страшенно красиво - сплутане чорне хвилясте волосся і сніг. Він сказав, шо в синхрон зі мною задивився на такі саме, але світле - моє. І ми заржали. Він знав, що я питатиму, чому він підтримав Януковича і чи ніколи про це не шкодував, і щоб і кому співав зараз. Не злякався і не сховався. Відповідав сумно, але не запопадливо. А далі сказав, що в нього є відеоархів і він мені його привезе.
Всі завжди обіцяють, що зроблять і надішлють, попросять асистентів, відправлять кур"єрів.
І я подумала: ага, казав пан: кожух дам і слово його тепле.
Ми різали і клеїли сюжети всю ніч. Соля з Вебер десь знайшли піццу -поруч із каналом найближчою харчовою точкою був ганделик на зупинці 53 автобуса. На вітрині під шклом лежали сині кури, під вітриною - співробітники заводу "Ленінська кузня" в стані релаксу. Якшо кава закінчувалася - то мертво і до ранку. Та сама історія з їжею. Піцца у баришень була з куркою.
В 5 подзвонив Кузьма і я мало не впала з крісла - мені ніколи не дзвонили рок-зірки ще й в такий час.
А він сказав, що зараз відвезе доньку, а потім привезе мені диск з відео. І спитав, чи хочу я кави.
Прийшов на прохідну - страшну, смердючу, повну протягів і холоду - такий усміхнений, в своїх прекрасних кудрях, з диском і сніданком.
Ми були малознайомі, я була "дівчинкою з п"ятого", але він був Людиною. Яка принесла іншій людині, яка робила про нього не найніжніший матеріал, каву. В паперовому стаканчику. Ще гарячу. І пиріжок з вишнями.
Не дай Б-же, це не було залицянням чи спробою задобрити.
В дзвінку в 5 ранку, диску, пиріжку і каві був весь Кузьма - сяюча, світла і добра людина.
Спи добре.
Янголів на шляху.

Comments

[Clara Oswin Oswald]

блять, от шо за хуйня в світі робиться