07.03.2014 в 17:17
Пишет Viperidae Crotalus:Мамо, я закохався. Їй 22, звати Україна (ц)
#Сергій_Жадан - Блоги ТСН
І навіть не уявляю, що робитиму, коли з нею раптом що-небудь станеться. Мені не подобалось у ній усе. Не подобалась її влада, що, здавалося, виконувала чиїсь чужі обов'язки, не надто розуміючи, з чим їй доводиться мати справу. Не подобались її президенти. Чим далі – тим більше. Якщо перші двоє хоча б трималися бодай якоїсь компартійної системи цінностей, то двоє останніх загалом справляли враження космічних прибульців.
Мені ніколи не подобались її міністри. Більшість із них важко було запам'ятати в обличчя. А тих, кого запам'ятовував, хотілось якомога скоріше забути.
Не подобались її депутати. Всі до одного. Всіх фракцій і скликань. Вони нагадували пасажирів третього класу, що намагаються запхатись, власне, до свого третього класу, куди їх не пускали ті, хто своє місце вже зайняв.
Мені не подобались її військові – я не був певен, що вони розуміють, як називається їхня армія.
Мовчу про міліцію, мовчу про суди.
Про прокуратуру теж мовчу.
Про контррозвідку й хотів би щось сказати, але, на жаль, нічого не знаю. Більше того, в принципі не певен, що вона, контррозвідка, в неї була. Чи була в неї дипломатія? Чи були в неї моральні авторитети? Кримінальні авторитети були, це я знаю, а про моральних – не певен.
Мені не подобалась її зовнішня політика – це постійне борсання між Сходом і Заходом, намагання всіх намахати, намагання в усіх позичити й нікому не повернути.
Мені загалом не подобалась її розірваність – це зависання між минулим і сьогоденням, спазматичне прагнення схопитись за те, чого немає, що померло, віджило, закінчилось.
Я був переконаний – людям, настільки закоханим у минуле, просто не вистачає любові до теперішнього. Тому мені не подобався цей страх відпустити опору й рушити вперед, зробити бодай крок, бодай спробувати, чорт забирай. Не подобалось те, що вона не подобалась не лише мені, що її взагалі мало хто розумів і мало хто підтримував.
Не подобалось, що її й любили не такою, якою вона була, а такою, якої її хотіли бачити.
Не подобалась її незахищеність, недалекість, нечіткість, розмитість.
Не подобалось, як вона ставилась до тих, хто тут живе. Не подобалась її відстороненість, її неуважність, її тотальна байдужість.
Не подобалось, що нікому ні до чого не було справи, що кожен жив своїм розумом, кожен прикривав тили, готував відхід, проте мало хто переймався тим, що буде далі, куди далі рухатись, на що очікувати, чого потребувати. Не подобалось, як до неї ставились усі інші, з якою легкістю й готовністю вона займала цю свою анекдотично-курйозну позицію жертви.
Не подобалось, як легко вона віддавала свої ринки. Не подобались її комерсанти й бізнесмени, не подобалось, що маючи стільки можливостей, вони завжди забували про обов'язки. Не подобалось, із якою запобігливістю та малоприхованою заздрістю ставились до цих бізнесменів усі інші. Не подобались бідність, нерівність, несправедливість. А ще відсутність перспектив, відсутність почуття самоповаги, відсутність поваги до того, хто поруч.
Не подобалась відсутність бажання щось тут міняти, відсутність бажання загалом тут лишатись. Не подобалось, коли хтось не витримував і валив звідси, з тим, щоби хоча б решту життя прожити по-людськи. Не подобалось, що подібним утікачам навіть закинути не було чого – навіщо лишатись там, де ти нікому не потрібен і де ти нічого не можеш змінити? Навіщо витрачати життя на те, що приречене на скніння та забуття, навіщо рятувати тих, хто рятунку не потребує?
Одним словом, мені не подобалось усе. Про що я весь час і говорив. Говорив навіть тоді, коли мене ніхто не слухав.
А ось тепер, коли небезпека втратити її є такою реальною, коли загроза самому її існуванню вже не виглядає як щось теоретичне, раптом розумію – все, чим я займався останні двадцять років, про що говорив, чим переймався, чим тішився, так чи інакше були пов'язані саме з нею. Саме з нею я намагався порозумітись, саме їй намагався щось довести, саме до неї пробував докричатись. Саме її уваги потребував, саме її нерви випробовував. І навіть не уявляю, що робитиму, коли з нею раптом що-небудь станеться.
URL записи#Сергій_Жадан - Блоги ТСН
І навіть не уявляю, що робитиму, коли з нею раптом що-небудь станеться. Мені не подобалось у ній усе. Не подобалась її влада, що, здавалося, виконувала чиїсь чужі обов'язки, не надто розуміючи, з чим їй доводиться мати справу. Не подобались її президенти. Чим далі – тим більше. Якщо перші двоє хоча б трималися бодай якоїсь компартійної системи цінностей, то двоє останніх загалом справляли враження космічних прибульців.
Мені ніколи не подобались її міністри. Більшість із них важко було запам'ятати в обличчя. А тих, кого запам'ятовував, хотілось якомога скоріше забути.
Не подобались її депутати. Всі до одного. Всіх фракцій і скликань. Вони нагадували пасажирів третього класу, що намагаються запхатись, власне, до свого третього класу, куди їх не пускали ті, хто своє місце вже зайняв.
Мені не подобались її військові – я не був певен, що вони розуміють, як називається їхня армія.
Мовчу про міліцію, мовчу про суди.
Про прокуратуру теж мовчу.
Про контррозвідку й хотів би щось сказати, але, на жаль, нічого не знаю. Більше того, в принципі не певен, що вона, контррозвідка, в неї була. Чи була в неї дипломатія? Чи були в неї моральні авторитети? Кримінальні авторитети були, це я знаю, а про моральних – не певен.
Мені не подобалась її зовнішня політика – це постійне борсання між Сходом і Заходом, намагання всіх намахати, намагання в усіх позичити й нікому не повернути.
Мені загалом не подобалась її розірваність – це зависання між минулим і сьогоденням, спазматичне прагнення схопитись за те, чого немає, що померло, віджило, закінчилось.
Я був переконаний – людям, настільки закоханим у минуле, просто не вистачає любові до теперішнього. Тому мені не подобався цей страх відпустити опору й рушити вперед, зробити бодай крок, бодай спробувати, чорт забирай. Не подобалось те, що вона не подобалась не лише мені, що її взагалі мало хто розумів і мало хто підтримував.
Не подобалось, що її й любили не такою, якою вона була, а такою, якої її хотіли бачити.
Не подобалась її незахищеність, недалекість, нечіткість, розмитість.
Не подобалось, як вона ставилась до тих, хто тут живе. Не подобалась її відстороненість, її неуважність, її тотальна байдужість.
Не подобалось, що нікому ні до чого не було справи, що кожен жив своїм розумом, кожен прикривав тили, готував відхід, проте мало хто переймався тим, що буде далі, куди далі рухатись, на що очікувати, чого потребувати. Не подобалось, як до неї ставились усі інші, з якою легкістю й готовністю вона займала цю свою анекдотично-курйозну позицію жертви.
Не подобалось, як легко вона віддавала свої ринки. Не подобались її комерсанти й бізнесмени, не подобалось, що маючи стільки можливостей, вони завжди забували про обов'язки. Не подобалось, із якою запобігливістю та малоприхованою заздрістю ставились до цих бізнесменів усі інші. Не подобались бідність, нерівність, несправедливість. А ще відсутність перспектив, відсутність почуття самоповаги, відсутність поваги до того, хто поруч.
Не подобалась відсутність бажання щось тут міняти, відсутність бажання загалом тут лишатись. Не подобалось, коли хтось не витримував і валив звідси, з тим, щоби хоча б решту життя прожити по-людськи. Не подобалось, що подібним утікачам навіть закинути не було чого – навіщо лишатись там, де ти нікому не потрібен і де ти нічого не можеш змінити? Навіщо витрачати життя на те, що приречене на скніння та забуття, навіщо рятувати тих, хто рятунку не потребує?
Одним словом, мені не подобалось усе. Про що я весь час і говорив. Говорив навіть тоді, коли мене ніхто не слухав.
А ось тепер, коли небезпека втратити її є такою реальною, коли загроза самому її існуванню вже не виглядає як щось теоретичне, раптом розумію – все, чим я займався останні двадцять років, про що говорив, чим переймався, чим тішився, так чи інакше були пов'язані саме з нею. Саме з нею я намагався порозумітись, саме їй намагався щось довести, саме до неї пробував докричатись. Саме її уваги потребував, саме її нерви випробовував. І навіть не уявляю, що робитиму, коли з нею раптом що-небудь станеться.